належати
НАЛЕ́ЖАТИ¹, жу, жиш, недок.
1. кому, чому і рідше до кого – чого. Бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні.
– Закон такий справді є, щоб землі козачі тільки до козаків належали (Панас Мирний);
Був Щепкін уже жонатою, сімейною людиною, відомим актором, а все ще належав графам Волкенштейнам (О. Іваненко);
Там [у мішку] були новенькі чоботи. Вони [діти] почали видирати один в одного ті чоботи, сперечалися, кому вони належать (Григорій Тютюнник);
Вони збиралися в сiльськiй хатi на околицi мiста, яка належала одному кандидатовi в майстри спорту з самбо (В. Яворівський).
2. до кого – чого. Входити до якогось розряду, виду і т. ін. або до складу чого-небудь, бути членом, представником чогось.
[Дівчина:] Вона належала до того товариства? (Леся Українка);
Один із родів полянського племені, до якого належав Ант, споконвіку жив над Дніпром (С. Скляренко);
Вступив він до тої партії, до якої належав і його батько (І. Цюпа);
// до чого. Стосуватися до якого-небудь періоду, галузі й т. ін.
Література наша (з причин, вияснення яких належить до історії) живилась переважно селом, сільським побутом (М. Коцюбинський);
Мало не ввесь літературний надібок [доробок] Мирного належить до 70–80 років, до того ж часу належать і мало не всі його недруковані твори (С. Єфремов);
– Хлопець досить успішно склав екзамени .. з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології (Григорій Тютюнник);
// Входити до переліку кого-, чого-небудь.
[Орест:] Я ніяк не належу до її фаворитів (Леся Українка);
До улюблених ролей Єфросини Пилипівни [Зарицької] належала також роль Олесі в п'єсі М. Кропивницького тієї ж назви (з мемуарної літ.);
Старшина Буряченко належав до людей стриманих (П. Загребельний).
3. кому. Бути виконуваним, здійсненим, створеним, досягнутим і т. ін. ким-небудь.
Невже ті голоси несміливі, слабії .. належать справді вам? (Леся Українка);
Українському поетові [Миколі Бажану] належить і ряд оригінальних віршів про Грузію (М. Рильський);
Інна уточнювала, що пісня належить не тільки їй, адже мелодію допомагали підбирати дівчата (О. Гончар);
Ідея створення цього містечка належала Макару Сидоровичу (М. Руденко).
4. кому, чому, перев. безос. Призначатися кому-небудь (перев. про гроші).
– Зрештою, нам на культроботу гроші належать, – виходив із становища Микола Васильович (М. Трублаїні);
[Леся:] Ось, прошу, і гроші за вашу роботу... [Тарас:] Не давайте, панно Лесю! Не візьму! [Леся:] Вам належить (Л. Смілянський);
– Ні, твій кінь кращий, – відповів Тритузний, – приз належить тобі (О. Гончар);
// Відводитися, надаватися.
[Хуса:] Моя жона не простого коліна, та все ж вона сама те добре тямить, яке належить місце їй при тій, хто всіх матрон переважає родом (Леся Українка);
Залізничному транспорту завжди належала важлива роль у житті країни (з газ.);
// Має бути.
Хто примножає людство – от Кому належить слава! (В. Мисик).
5. безос. Потрібно, слід.
Безшумно належало їм [бійцям] проповзти Болото і мінні поля (І. Нехода);
Я просто робив, що належало, і був певен, що роблю все правильно (О. Авраменко, В. Авраменко);
Промовці декотрі накреслили питання, А розв'язати їх належить нам усім (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
6. кому, чому. Бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь (про певну якість, особливість і т. ін.).
Справжня міць належить їй [зброї] (М. Зеров);
О чорні кучері кохані! Вони належали Мар'яні (В. Сосюра);
– Справедливість у цьому місті, наскільки я пам'ятаю, належала вам і попові Христофору (О. Довженко).
(1) Нале́жати перу́ кого, чиєму – хто-небудь написав, опублікував щось.
В ній [посилці] знайшов три томи підручника з математики, що належали перу харківського вченого Осиповського (Б. Левін);
Проза належала, безумовно, його перу (Любко Дереш).
○ (2) Як [і] нале́жить (нале́жало), у знач. вставн. словоспол., у знач. присл.:
а) як потрібно, відповідним чином.
Щербань прощається з дружиною інакше. Озброєний як належить, він заходить у свою хату з товаришами і так міцно обнімає свою подругу, .. що їй нічим дихати (О. Довженко);
[Павло:] Почали працювати [шахтарі] як належить (О. Корнійчук);
Валерій виправдав довір'я – і сам прийшов, і гроші використав, як належало (В. Петльований);
б) як личить, заведено, прийнято.
Корсуниха прибралася в пісну плахту, як і належить статечній молодиці, що носила барвисті плахти замолоду (Ю. Яновський);
Як належить справжньому українцеві, хазяїн коротко і неквапливо відповідав на запитання гостя, а хазяйка .. враз заметушилася, готуючи вечерю (З. Тулуб);
На стіл, як і належало в такому випадку, подали чай з лимоном (С. Чорнобривець);
– Приблизно через півгодини прибудемо на орбітальну станцію і звідти перейдемо на наш корабель, – сказав я новачкам. – Там, як і належить, представлю вас екіпажеві (О. Авраменко).
◇ (3) Нале́жить за шта́том – про те, що відповідає посадовому, суспільному становищу, заслугам, призначенню кого-, чого-небудь.
– Ну-ну, це не архів, а мертвецька якась, – покрутив носом Василь Панкратов. – Тлінь і сон, та ще інкубатор для мишви. – Як і належить за штатом кожному архівному сховищу, – пожартував товариш Груздьов (О. Донченко).
НАЛЕ́ЖАТИ² див. нале́жувати².
Словник української мови (СУМ-20)