належати

НАЛЕ́ЖАТИ¹, жу, жиш, недок.

1. кому, чому і рідше до кого – чого. Бути чиєю-небудь власністю, перебувати в чиємусь розпорядженні, володінні.

– Закон такий справді є, щоб землі козачі тільки до козаків належали (Панас Мирний);

Був Щепкін уже жонатою, сімейною людиною, відомим актором, а все ще належав графам Волкенштейнам (О. Іваненко);

Там [у мішку] були новенькі чоботи. Вони [діти] почали видирати один в одного ті чоботи, сперечалися, кому вони належать (Григорій Тютюнник);

Вони збиралися в сiльськiй хатi на околицi мiста, яка належала одному кандидатовi в майстри спорту з самбо (В. Яворівський).

2. до кого – чого. Входити до якогось розряду, виду і т. ін. або до складу чого-небудь, бути членом, представником чогось.

[Дівчина:] Вона належала до того товариства? (Леся Українка);

Один із родів полянського племені, до якого належав Ант, споконвіку жив над Дніпром (С. Скляренко);

Вступив він до тої партії, до якої належав і його батько (І. Цюпа);

// до чого. Стосуватися до якого-небудь періоду, галузі й т. ін.

Література наша (з причин, вияснення яких належить до історії) живилась переважно селом, сільським побутом (М. Коцюбинський);

Мало не ввесь літературний надібок [доробок] Мирного належить до 70–80 років, до того ж часу належать і мало не всі його недруковані твори (С. Єфремов);

– Хлопець досить успішно склав екзамени .. з української мови. Остання, як мені здається, теж належить до царства філології (Григорій Тютюнник);

// Входити до переліку кого-, чого-небудь.

[Орест:] Я ніяк не належу до її фаворитів (Леся Українка);

До улюблених ролей Єфросини Пилипівни [Зарицької] належала також роль Олесі в п'єсі М. Кропивницького тієї ж назви (з мемуарної літ.);

Старшина Буряченко належав до людей стриманих (П. Загребельний).

3. кому. Бути виконуваним, здійсненим, створеним, досягнутим і т. ін. ким-небудь.

Невже ті голоси несміливі, слабії .. належать справді вам? (Леся Українка);

Українському поетові [Миколі Бажану] належить і ряд оригінальних віршів про Грузію (М. Рильський);

Інна уточнювала, що пісня належить не тільки їй, адже мелодію допомагали підбирати дівчата (О. Гончар);

Ідея створення цього містечка належала Макару Сидоровичу (М. Руденко).

4. кому, чому, перев. безос. Призначатися кому-небудь (перев. про гроші).

– Зрештою, нам на культроботу гроші належать, – виходив із становища Микола Васильович (М. Трублаїні);

[Леся:] Ось, прошу, і гроші за вашу роботу... [Тарас:] Не давайте, панно Лесю! Не візьму! [Леся:] Вам належить (Л. Смілянський);

– Ні, твій кінь кращий, – відповів Тритузний, – приз належить тобі (О. Гончар);

// Відводитися, надаватися.

[Хуса:] Моя жона не простого коліна, та все ж вона сама те добре тямить, яке належить місце їй при тій, хто всіх матрон переважає родом (Леся Українка);

Залізничному транспорту завжди належала важлива роль у житті країни (з газ.);

// Має бути.

Хто примножає людство – от Кому належить слава! (В. Мисик).

5. безос. Потрібно, слід.

Безшумно належало їм [бійцям] проповзти Болото і мінні поля (І. Нехода);

Я просто робив, що належало, і був певен, що роблю все правильно (О. Авраменко, В. Авраменко);

Промовці декотрі накреслили питання, А розв'язати їх належить нам усім (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

6. кому, чому. Бути властивим, притаманним кому-, чому-небудь (про певну якість, особливість і т. ін.).

Справжня міць належить їй [зброї] (М. Зеров);

О чорні кучері кохані! Вони належали Мар'яні (В. Сосюра);

– Справедливість у цьому місті, наскільки я пам'ятаю, належала вам і попові Христофору (О. Довженко).

(1) Нале́жати перу́ кого, чиєму – хто-небудь написав, опублікував щось.

В ній [посилці] знайшов три томи підручника з математики, що належали перу харківського вченого Осиповського (Б. Левін);

Проза належала, безумовно, його перу (Любко Дереш).

○ (2) Як [і] нале́жить (нале́жало), у знач. вставн. словоспол., у знач. присл.:

а) як потрібно, відповідним чином.

Щербань прощається з дружиною інакше. Озброєний як належить, він заходить у свою хату з товаришами і так міцно обнімає свою подругу, .. що їй нічим дихати (О. Довженко);

[Павло:] Почали працювати [шахтарі] як належить (О. Корнійчук);

Валерій виправдав довір'я – і сам прийшов, і гроші використав, як належало (В. Петльований);

б) як личить, заведено, прийнято.

Корсуниха прибралася в пісну плахту, як і належить статечній молодиці, що носила барвисті плахти замолоду (Ю. Яновський);

Як належить справжньому українцеві, хазяїн коротко і неквапливо відповідав на запитання гостя, а хазяйка .. враз заметушилася, готуючи вечерю (З. Тулуб);

На стіл, як і належало в такому випадку, подали чай з лимоном (С. Чорнобривець);

– Приблизно через півгодини прибудемо на орбітальну станцію і звідти перейдемо на наш корабель, – сказав я новачкам. – Там, як і належить, представлю вас екіпажеві (О. Авраменко).

◇ (3) Нале́жить за шта́том – про те, що відповідає посадовому, суспільному становищу, заслугам, призначенню кого-, чого-небудь.

– Ну-ну, це не архів, а мертвецька якась, – покрутив носом Василь Панкратов. – Тлінь і сон, та ще інкубатор для мишви. – Як і належить за штатом кожному архівному сховищу, – пожартував товариш Груздьов (О. Донченко).

НАЛЕ́ЖАТИ² див. нале́жувати².