належаний
НАЛЕ́ЖАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до нале́жати²; відлежаний.
Належана рука.
2. у знач. прикм. На якому хто-, що-небудь довго лежав, лежало.
– Барис приїхав... і Владимир... – апатично промовляє він своїм хрипким голосом, не рухаючись із свого належаного місця (Б. Антоненко-Давидович);
Василь копирснув стусом, щоб його камінь рушити з належаного місця (І. Чендей);
От він, лисяра, зірвавшись з належаного, вгрітого в бур'яні кубла, кидається напролам [напролом] (Є. Пашковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- належаний — нале́жаний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- належаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до належати II. 2》 у знач. прикм. На якому хто-, що-небудь довго лежав, лежало. Великий тлумачний словник сучасної мови
- належаний — НАЛЕ́ЖАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до нале́жати². 2. у знач. прикм. На якому хто-, що-небудь довго лежав, лежало. Вечоре, вечоре, де ти барився?.. Ти ось заходиш мовчазний і непривітний.. Щільно запираєш будинки й вікна. Виганяєш псів з належаних місць на вулицю (Ю. Янов., І, 1958, 187). Словник української мови в 11 томах