наловчитися
НАЛОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм.
Набути вправності, уміння, навику в чому-небудь.
Кум городив пліт і запросив мене, щоб я допоміг йому. Так я там коло того плота так наловчився, що вже потім і сам почав городити (М. Ю. Тарновський);
Було мені з ним [теодолітом] мороки,., поки випросив у землевпорядників, а поки наловчився [користуватися], то й штани на колінах протер (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)