наловчитися
НАЛОВЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм. Набути вправності, уміння, навику в чому-небудь.
Навіть у маленькі спостережні віконця заборол наловчилися [галичани] втикати стріли (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 120);
Було мені з ним [теодолітом] мороки,., поки випросив у землевпорядників, а поки наловчився [користуватися], то й штани на колінах протер (Кучер, Трудна любов, 1960, 554).
Словник української мови (СУМ-11)