наложити
НАЛОЖИ́ТИ, ложу́, ло́жиш, док. Те само, що накла́сти.
Він [Іван-царенко] наложив мідну стрілу на срібний лучок, хотів стріляти (Укр.. казки, 1951, 177);
Прийшла [Катря] над воду і зняла свого вінка, що сплела ранком.., і наложила той вінок собі на голівку (Вовчок, І, 1955, 93);
Суддя наложив люльку, створив дверці і вдивився в палаюче полум’я (Кобр., Вибр., 1954, 28);
Наложила й вона всього у клунок задля його у дорогу (Н.-Лев., І, 1956, 91).
♦ Голово́ю наложи́ти див. голова́;
Душе́ю наложи́ти див. душа́;
Наложи́ти життя́м — те саме, що Накла́сти життя́м ( див. наклада́ти).
— Тут дитячий будинок для сиріт воїнів, які наложили життям у боях Вітчизняної війни (Смолич, День.., 1950, 102);
Наложи́ти [на се́бе] ру́ки — те саме, що Накла́сти [на се́бе] ру́ки ( див. наклада́ти).
Головбуха знайшли нещодавно мертвим в Бухарі — ніби сам на себе наложив руки перед процесом (Ле, Міжгір’я, 1953, 469);
Наложи́ти обо́в’язок — те саме, що Накла́сти обо́в’язок ( див. наклада́ти).
Хто наложив на мене обов’язок будити мертвих, тішити живих калейдоскопом радощів і горя? (Л. Укр., І, 1951, 195).
Словник української мови (СУМ-11)