намаритися
НАМА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм.
1. Багато, досхочу помріяти.
– Набалакавсь та намарився з Павлом Антоновичем так, що аж у горлі посохло, аж чаю знов забажалось, – сказав гість (І. Нечуй-Левицький).
2. кому і без додатка. Поставати в уяві, думках; уявлятися.
Снилося геть не те, що намарилося тиждень тому наяву (із журн.);
// безос.
У жодному сні їм [людям] не намарилося б самохіть виходити на вулиці з якоюсь .. вимогою (О. Забужко).
Словник української мови (СУМ-20)