намилюватися

НАМИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАМИ́ЛИТИСЯ, ми́люся, ми́лишся, док.

1. Натиратися милом, змоченим у воді, або покривати себе мильною піною.

Він довго намилюється, обличчя в нього, вуха і шия в білій піні (О. Донченко);

Ще раз прийняла душ. Старанно намилювалась, обливалася холодною водою, зойкала (В. Яворівський);

Роздягаємося догола, намилюємось оцупком прального мила, до болю натираємо шкіру гумкою, виколупуючи з пор тіла радіацію (А. Михайленко);

Достав з шкатулки бритву, намиливсь, черк... так мої вуси, неначе скошена трава, і впали на рушник (О. Стороженко).

2. тільки док., жарг. Зібратися кудись, приготуватися зробити щось.

Він [Макуха] намилився в Америку, нібито в діаспору, а куди насправді – дізнайся... (Г. Тарасюк);

Завтра останній день праці – потім шукай нас... Я, наприклад, до Польщі намилився... (І. Роздобудько).

Значення в інших словниках

1. намилюватися — нами́люватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намилюватися — -ююся, -юєшся, недок., намилитися, -милюся, -милишся, док. 1》 Натиратися милом, змоченим у воді, або покривати себе мильною піною. 2》 тільки недок. Пас. до намилювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намилюватися — НАМИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАМИ́ЛИ́ТИСЯ, ми́лю́ся, ми́ли́шся, док. 1 Натиратися милом, змоченим у воді, або покривати себе мильною піною. Він довго намилюється, обличчя в нього, вуха і шия в білій піні (Донч.  Словник української мови в 11 томах