намилюватися
НАМИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАМИ́ЛИТИСЯ, ми́люся, ми́лишся, док.
1. Натиратися милом, змоченим у воді, або покривати себе мильною піною.
Він довго намилюється, обличчя в нього, вуха і шия в білій піні (О. Донченко);
Ще раз прийняла душ. Старанно намилювалась, обливалася холодною водою, зойкала (В. Яворівський);
Роздягаємося догола, намилюємось оцупком прального мила, до болю натираємо шкіру гумкою, виколупуючи з пор тіла радіацію (А. Михайленко);
Достав з шкатулки бритву, намиливсь, черк... так мої вуси, неначе скошена трава, і впали на рушник (О. Стороженко).
2. тільки док., жарг. Зібратися кудись, приготуватися зробити щось.
Він [Макуха] намилився в Америку, нібито в діаспору, а куди насправді – дізнайся... (Г. Тарасюк);
Завтра останній день праці – потім шукай нас... Я, наприклад, до Польщі намилився... (І. Роздобудько).
Значення в інших словниках
- намилюватися — нами́люватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- намилюватися — -ююся, -юєшся, недок., намилитися, -милюся, -милишся, док. 1》 Натиратися милом, змоченим у воді, або покривати себе мильною піною. 2》 тільки недок. Пас. до намилювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- намилюватися — НАМИ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАМИ́ЛИ́ТИСЯ, ми́лю́ся, ми́ли́шся, док. 1 Натиратися милом, змоченим у воді, або покривати себе мильною піною. Він довго намилюється, обличчя в нього, вуха і шия в білій піні (Донч. Словник української мови в 11 томах