намисто
НАМИ́СТО, а, с.
Прикраса з перлів, коралів, різнокольорових камінців і т. ін., яку жінки носять на шиї.
Гарні щічки твої поміж шнурами перел, а шийка твоя між разками намиста! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
На стіні рясно карток – дівчата у вишиваних сорочках, у намисті, парубки в шапках і киреях (І. Багряний);
Жінкам бажалося оксамитів та шовків заморських, намиста бурштинового або коралового, вишиванок бісерних, стрічок мерехтливих (О. Бердник);
* Образно. На вулицях блідне огнів намисто, і ранок злітає, як спів, на місто (В. Сосюра);
* У порівн. Роси чисті На топольках, як намисто, Самоцвітами горять (І. Вирган).
(1) До́бре нами́сто – дороге коралове намисто.
Ой надіну я сережки І добре намисто (Т. Шевченко);
По всій Україні справжні коралі ще й тепер під назвою “доброго намиста” вважаються великою цінністю (О. Воропай);
У неї було добре намисто на грудях, а з голови спускалося на спину кілька стрічок (Валерій Шевчук);
Жінка здорова, плечиста.., голос – як з труби, а на голові – червона хустина, на могутній шиї – кільканадцять разків доброго намиста (П. Запаренко);
(2) Товсте́ нами́сто, заст. – коралі з великими в поперечному перерізі намистинами.
– Йди, дочко, та причепурись! – сказала мати. – Надінь товсте намисто та квітки на голову (І. Нечуй-Левицький).
◇ Хри́стя в нами́сті див. хри́стя.
Словник української мови (СУМ-20)