наморений

НАМО́РЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до намори́ти 2.

Вона, наморена ходою трохи не цілого дня.., зразу закрила натомлені очі (Панас Мирний);

Б'є гармата лунко й тяжко, Сплять наморені бійці (А. Малишко);

Пилили битим шляхом наморені за день воли (Василь Шевчук);

Килина, як завжди, повернулась додому наморена, зла (Є. Гуцало);

Наморений спекою, .. добувся я до ріки (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. наморений — намо́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. наморений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наморити 2). || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наморений — Намо́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. наморений — НАМО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до намори́ти 2. Вона, наморена ходою трохи не цілого дня.., зразу закрила натомлені очі (Мирний, III, 1954, 80); Наморений спекою, .. добувся я до ріки (Мушк., Серце… 1962, 209); // У знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах