намурований
НАМУРО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до намурува́ти.
В будці прохолода, тут навіть у середліття спеки нема; стіни товсті, намуровані ще монастирськими мулярами (О. Гончар);
// намуро́вано, безос. пред.
Протягом цiлого життя блукаємо [ми] у власнiй душi з лiхтарем у руках,.. блукаємо, немов у пiдземеллi, в якому на кожному кроцi намуровано анфiлади ходiв i переходiв (Р. Федорів).
Словник української мови (СУМ-20)