1. Словник української мови у 20 томах

намурований

НАМУРО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до намурува́ти.

В будці прохолода, тут навіть у середліття спеки нема; стіни товсті, намуровані ще монастирськими мулярами (О. Гончар);

// намуро́вано, безос. пред.

Протягом цiлого життя блукаємо [ми] у власнiй душi з лiхтарем у руках,.. блукаємо, немов у пiдземеллi, в якому на кожному кроцi намуровано анфiлади ходiв i переходiв (Р. Федорів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. намурований — намуро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. намурований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до намурувати. Великий тлумачний словник сучасної мови