намінювати
НАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАМІНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., чого.
Обмінюючи, діставати, одержувати яку-небудь кількість чогось.
Батько спеціально для хрещеників намінював високий глечик дрібних грошей, купляв цукерок (з мемуарної літ.);
Жінка в одну душу – забирай усе на воза, їдь куди знаєш, може, хліба наміняєш (В. Підмогильний);
За плечима [незнайомого] теліпався клунок, очевидно, йому пощастило наміняти десь муки (Я. Качура);
В роздумі [дідок] пожував порожньо, не розкриваючи рота. – От що: борошна багато не наміняєте; достанеться торбина, одберуть на станції. Зерна теж дадуть мало – з сім'єю, як ваша, довго не продержитесь (В. Барка);
Ми інтелігентно наміняли у касі п'ятаків, кинули і пройшли... (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)