напасницький
НАПА́СНИЦЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до напа́сник.
Стогнав він [храм] під напасницьким бичем, тиранам груди пробивав мечем, укупі з бранцями ридав він у полоні (Леся Українка);
Напасницька орда Точила і рвала Русь безкраю (Д. Павличко).
Словник української мови (СУМ-20)