напасницький

НАПА́СНИЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до напа́сник.

Стогнав він [храм] під напасницьким бичем, тиранам груди пробивав мечем, укупі з бранцями ридав він у полоні (Л. Укр., І, 1951, 288);

Напасницька орда Точила і рвала Русь безкраю (Павл., Бистрина, 1959, 36).

Значення в інших словниках

1. напасницький — напа́сницький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. напасницький — -а, -е, розм. Прикм. до напасник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напасницький — НАПА́СНИЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до напа́сник. Стогнав він [храм] під напасницьким бичем, тиранам груди пробивав мечем, укупі з бранцями ридав він у полоні (Леся Українка); Напасницька орда Точила і рвала Русь безкраю (Д. Павличко).  Словник української мови у 20 томах