напасник

НАПА́СНИК, а, ч., розм.

1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь.

Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників, і пустилась навтьоки (Коцюб., І, 1955, 272);

Собака скаче і гавкає на індика, а індик дується і пересварюється з напасником (Круш., Буденний хліб.., 1960, 46).

2. рідко. Те саме, що зага́рбник.

Почесну справу моральної підготовки народу до можливої війни з фашистськими напасниками день у день робили і українські поети (Про багатство л-ри, 1959, 131).

Значення в інших словниках

1. напасник — напа́сник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. напасник — Забіяка, кривдник, кн. нападник; (ворог) загарбник, аґресор.  Словник синонімів Караванського
3. напасник — див. ворог  Словник синонімів Вусика
4. напасник — -а, ч., розм. 1》 Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. 2》 рідко. Те саме, що загарбник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. напасник — НАПА́СНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників...  Словник української мови у 20 томах
6. напасник — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.  Словник синонімів української мови
7. напасник — Напа́сник, -ка, -кові; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. напасник — Напасник, -ка м. Нападающій, задира, обидчикъ. Н. Вол. у. Одчепися, напаснику, я не була на празнику. н. п. Закр. Відчепися, напаснику, маєш ти дівчат без ліку. Грин. III. 242. Напасник на культурних людей Острянин. К. Кр. 11.  Словник української мови Грінченка