напасник

напа́сник

-а, ч., розм.

1》 Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь.

2》 рідко. Те саме, що загарбник.

Значення в інших словниках

1. напасник — напа́сник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. напасник — Забіяка, кривдник, кн. нападник; (ворог) загарбник, аґресор.  Словник синонімів Караванського
3. напасник — див. ворог  Словник синонімів Вусика
4. напасник — НАПА́СНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників...  Словник української мови у 20 томах
5. напасник — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.  Словник синонімів української мови
6. напасник — Напа́сник, -ка, -кові; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. напасник — НАПА́СНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників...  Словник української мови в 11 томах
8. напасник — Напасник, -ка м. Нападающій, задира, обидчикъ. Н. Вол. у. Одчепися, напаснику, я не була на празнику. н. п. Закр. Відчепися, напаснику, маєш ти дівчат без ліку. Грин. III. 242. Напасник на культурних людей Острянин. К. Кр. 11.  Словник української мови Грінченка