Значення в інших словниках
-
напасник —
напа́сник іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
напасник —
Забіяка, кривдник, кн. нападник; (ворог) загарбник, аґресор.
Словник синонімів Караванського
-
напасник —
-а, ч., розм. 1》 Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. 2》 рідко. Те саме, що загарбник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
напасник —
НАПА́СНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників...
Словник української мови у 20 томах
-
напасник —
ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн.
Словник синонімів української мови
-
напасник —
Напа́сник, -ка, -кові; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
напасник —
НАПА́СНИК, а, ч., розм. 1. Той, хто нападав, нападає або збирається нападати на кого-, що-небудь. Спочатку хотіла [Параскіца] оборонятися, але, коли її стрів град камінців та грудок, побачила, що не дасть собі ради з отарою напасників...
Словник української мови в 11 томах
-
напасник —
Напасник, -ка м. Нападающій, задира, обидчикъ. Н. Вол. у. Одчепися, напаснику, я не була на празнику. н. п. Закр. Відчепися, напаснику, маєш ти дівчат без ліку. Грин. III. 242. Напасник на культурних людей Острянин. К. Кр. 11.
Словник української мови Грінченка