напасниця

НАПА́СНИЦЯ, і, ж., розм.

1. Жін. до напа́сник.

* Образно. Ні слава, ні заможність – ніщо не захищало його від тієї напасниці-туги, що, не розбираючи, гризе людське серце і в багатого, і в убогого (Панас Мирний).

2. рідко. Те саме, що пропа́сниця.

Одержав я листа й дуже-таки спростувального. Лист починався небесним громом: .. І щоб тебе вранці бурями колихало, а ввечері напасницею підкидало (О. Ковінька).

Значення в інших словниках

1. напасниця — напа́сниця іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. напасниця — -і, розм. Жін. до напасник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напасниця — Напа́сниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. напасниця — НАПА́СНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до напа́сник. *Образно. Ні слава, ні заможність — ніщо не захищало його від тієї напасниці-туги, що, не розбираючи, гризе людське серце і в багатого, і в убогого (Мирний, IV, 1955, 221).  Словник української мови в 11 томах
5. напасниця — Напасниця, -ці ж. Нападающая, задирщица, обидчица.  Словник української мови Грінченка