напиндючений

НАПИНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

Занадто пихатий, зарозумілий, чванливий.

Билися й на весіллях, особливо з напиндюченими багачиками, коли ті вже занадто задирали носи та насміхалися з бідноти (П. Козланюк);

За Оксентієм з одного боку цибав Софрон – напиндючений, неначе то його самого на делегата обрано; з другого – дріботіла Меланя (Ю. Смолич);

// Який виражає пихатість, зарозумілість, чванливість і т. ін.

Він побачив лише напиндючене обличчя і кілька косих поглядів, почув незадоволене бурчання (О. Полторацький);

Пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника, перевела напиндючений погляд на переселенців (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. напиндючений — напиндю́чений прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. напиндючений — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. напиндючений — -а, -е, розм. Надмірно пихатий, зарозумілий, чванливий. || Який виражає пихатість, зарозумілість і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. напиндючений — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. напиндючений — НАПИНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Надмірно пихатий, зарозумілий, чванливий. Билися й на весіллях, особливо з напиндюченими багачиками, коли ті вже занадто задирали носи та насміхалися з бідноти (Козл.  Словник української мови в 11 томах