напиндючений

напиндю́чений

-а, -е, розм.

Надмірно пихатий, зарозумілий, чванливий.

|| Який виражає пихатість, зарозумілість і т. ін.

Значення в інших словниках

1. напиндючений — напиндю́чений прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. напиндючений — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. напиндючений — НАПИНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Занадто пихатий, зарозумілий, чванливий. Билися й на весіллях, особливо з напиндюченими багачиками, коли ті вже занадто задирали носи та насміхалися з бідноти (П.  Словник української мови у 20 томах
4. напиндючений — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. напиндючений — НАПИНДЮ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Надмірно пихатий, зарозумілий, чванливий. Билися й на весіллях, особливо з напиндюченими багачиками, коли ті вже занадто задирали носи та насміхалися з бідноти (Козл.  Словник української мови в 11 томах