напомацки
НАПО́МАЦКИ, НАПО́ВМАЦКИ, присл.
1. Не бачачи нічого, обмацуючи що-небудь навколо себе.
Тадей Станіславович, одягнувшись, відчиняє широку кватирку, напомацки шукає сірники (М. Стельмах);
Онися .. встала, навпомацки дійшла до скрині, полапки вийняла з скрині стару сорочку й подала Мельхиседекові (І. Нечуй-Левицький).
2. перен. Не маючи необхідної підготовки, знань; наосліп, навмання.
* Образно. Ми знаємо, що, перші часи особливо, в деяких галузях доведеться іти трохи не напомацки (В. Еллан-Блакитний);
– Без широкої освіти в житті доводиться йти навпомацки, як тому, що грає в піжмурки з зав'язаними очима (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)