направці
НАПРАВЦІ́, присл., діал.
Навпростець.
Юрко вхопив наопашки сердак, перескочив пліт і пішов направці до двору (Н. Кобринська);
Не йшов [Марусяк] плаєм коло ріки, а пішов упоперек, через верх, без дороги, направці (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)