направці
НАПРАВЦІ́, присл., діал. Навпростець.
Юрко вхопив наопашки сердак, перескочив пліт і пішов направці до двору (Кобр., Вибр., 1954, 107);
Не йшов [Марусяк] плаєм коло ріки, а пішов упоперек, через верх, без дороги, направці (Хотк., II, 1966, 250).
Словник української мови (СУМ-11)