напризволяще

НАПРИЗВОЛЯ́ЩЕ, присл.

Без догляду, без нагляду.

Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик);

До саду прилягав виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто напризволяще (О. Гончар);

// Бех чиєї-небудь опіки, допомоги або без засобів для існування.

Гуляй-День слухав уважно Лавріна Капусту. Виходило з його слів – гетьман низовиків не покинув напризволяще, не дасть їм блукати гнаними сіромами по світах (Н. Рибак);

Він був сам-самісінький, як палець. Сіра людина, здана сама на себе, зовсім-зовсім покинута напризволяще (І. Багряний).

Значення в інших словниках

1. напризволяще — напризволя́ще прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. напризволяще — пр., (покидати) на ласку долі, на Божу ласку.  Словник синонімів Караванського
3. напризволяще — [наприезвол’ашчеи] присл.  Орфоепічний словник української мови
4. напризволяще — присл. Без догляду, без нагляду, без допомоги, без будь-яких засобів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. напризволяще — Напризволя́ще, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. напризволяще — НАПРИЗВОЛЯ́ЩЕ, присл. Без догляду, без нагляду, без допомоги, без будь-яких засобів і т. ін. Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 48); До саду прилягав виноградник.  Словник української мови в 11 томах