напризволяще
НАПРИЗВОЛЯ́ЩЕ, присл. Без догляду, без нагляду, без допомоги, без будь-яких засобів і т. ін.
Явдоха, як неприкаяна, йде на роботу, покинувши своїх малят напризволяще вдома (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 48);
До саду прилягав виноградник. Ніхто про нього не дбає, урожай кинуто напризволяще (Гончар, III, 1959, 128).
Словник української мови (СУМ-11)