напрямці
НАПРЯМЦІ́, присл., розм.
Те саме, що напрямки́.
Через поле мчаться танки Напрямці (П. Воронько);
Кінь почвалав напрямці, печатаючи по густо розписаній зеленою паростю оболоні рогаті підкови (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)НАПРЯМЦІ́, присл., розм.
Те саме, що напрямки́.
Через поле мчаться танки Напрямці (П. Воронько);
Кінь почвалав напрямці, печатаючи по густо розписаній зеленою паростю оболоні рогаті підкови (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)