напудрений
НАПУ́ДРЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до напу́дрити.
Прийшов у ложу .. братанець баронеси, біленький, тоненький і либонь напудрений (Леся Українка);
// у знач. прикм.
Казимир та ще два напудрених та розкішно вдягнених лакеї прибирають у кімнаті й запалюють усі свічки (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)