напудрений
НАПУ́ДРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до напу́дрити.
Прийшов у ложу., братанець баронеси, біленький, тоненький і либонь напудрений (Л. Укр., III, 1952, 542);
Казимир та ще два напудрених та розкішно вдягнених лакеї прибирають у кімнаті й запалюють усі свічки (Коч., І, 1956, 68).
Словник української мови (СУМ-11)