насміх

НА́СМІХ¹, у, ч.

Те саме, що насмі́шка.

Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (І. Франко);

Юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено (О. Кобилянська);

Не раз душа його – чиста і ніжна, як яблуневий цвіт, – щеміла від чужих глузливих насміхів (П. Колесник);

Либонь, це вперше Рубан говорив з ним отако, без підколупувань, без насміху (Ю. Мушкетик);

Чорний Чоловік .. недаремно з мене насміхався. Той його насміх пробудив у мені щось приспане й забуте (Валерій Шевчук).

Значення в інших словниках

1. насміх — НАСМІХ – НА СМІХ Насміх, -у. Глузливий жарт, висміювання когось, чогось; насмішка. Насміх і погорда заблискотіли на його тонких губах (І.  Літературне слововживання
2. насміх — див. насмішка  Словник синонімів Вусика
3. насміх — -у, ч. Те саме, що насмішка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. насміх — на́сміх іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. насміх — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм.  Словник синонімів української мови
6. насміх — НА́СМІХ, у, ч. Те саме, що насмі́шка. Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (Фр., II, 1950, 89); Не раз душа його — чиста і ніжна, як яблуневий цвіт, — щеміла від чужих глузливих насміхів (Кол., Терен..  Словник української мови в 11 томах
7. насміх — Насміх, -ха м. Насмѣшникъ. Женише мій, насміше мій, на сміх мене любиш. Грин. III. 72. см. насмішок.  Словник української мови Грінченка