насміхання
НАСМІХА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. насміха́ти і насміха́тися.
Кирилко почув у голосі батьковому гірке насміхання і зразу осікся (Панас Мирний);
Коли матері взимку посилають котрогось із малих до вчителя з кутею, то без усякого насміхання кажуть: понеси куті своєму Але, чи як там його величати (О. Гончар);
По-справжньому заприятелювати з Полікратом ми так і не змогли – він ніколи не забував про моє недостойне господаря насміхання з гостя (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)