насміх
НА́СМІХ, у, ч. Те саме, що насмі́шка.
Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (Фр., II, 1950, 89);
Не раз душа його — чиста і ніжна, як яблуневий цвіт, — щеміла від чужих глузливих насміхів (Кол., Терен.., 1959, 8);
Лісорубів, видно, прикро вразив насміх кондуктора над старим (Вільде, Повнол. діти, 1960, 374).
Словник української мови (СУМ-11)