наспівний
НАСПІВНИ́Й, а́, е́.
1. Протяжливий, схожий на спів.
Житецький проникливим наспівним голосом прочитав щойно написаний вірш (О. Гончар);
Бесіда прибутніх дуже до нашої була подібна, але якась кругліша, наспівна, підбита вольним вітром (М. Дочинець);
В релігійній частині вертепу говірний вірш діалогів поєднується з наспівним віршем кантів (з наук. літ.);
Вправи на мовну постановку голосу виконуються двома способами – наспівним та розмовним (з навч. літ.).
2. Приємний для слуху, благозвучний; мелодійний.
Творчі пошуки музичної виразності бувають успішними лише тоді, коли оперні герої наділені широко наспівними аріями, рельєфними речитативами (з наук. літ.);
Д. Січинський створив музику для хору виразно наспівну і глибоко емоційну, романсового складу (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)