наставництво

НАСТА́ВНИЦТВО, а, с.

Діяльність, що полягає в наданні кому-небудь допомоги порадами, навчанням і т. ін.

Набуває широкого поширення наставництво старших письменників над молодими (Ю. Збанацький);

// Робота наставника (у 1 знач.).

Було ще слово й від курсантів, цю місію взяв на себе смаглюватий, на татарина схожий юнак, учасник останнього рейсу. Цей не тягнув довго, подякував Ягничеві за наставництво, за мудрість (О. Гончар);

Наставництво й виховання молодих письменників М. Коцюбинський поєднував з усіляким заохоченням їх до літературної діяльності, з матеріальною підтримкою (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. наставництво — наста́вництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. наставництво — -а, с. Діяльність, що полягає в поданні допомоги порадами, навчанням і т. ін.; заняття наставника (у 1 знач.). || Форма професійної підготовки і виховання молоді на виробництві, яка здійснюється наставниками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наставництво — НАСТА́ВНИЦТВО, а, с. Діяльність, що полягає в поданні допомоги порадами, навчанням і т. ін.; заняття наставника (у 1 знач.). Слід всіляко підтримувати й розвивати благородний рух наставництва, шефства ветеранів праці над молодими виробничниками (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах