настановлення

НАСТАНО́ВЛЕННЯ, я, с.

1. Те саме, що настано́ва.

– Надсилай оці свої міркування прямо в наркомат, – радить Черниш Брянському. – Там, я певен, їх обов'язково візьмуть до уваги при складанні нових настановлень (О. Гончар);

Бурмотів Феопемпт знов про патріарха Фотія, про його настановлення й веління (П. Загребельний).

2. Дія за знач. наставля́ти 1.

Польська аристократія .. з .. презирством і зневагою вже дивиться на своїх королів, що навіть цілком байдуже ставиться до настановлення їх російським урядом (М. Старицький);

Цар прийняв усі пункти, окрім того, де говорилось про настановлення митрополита в Києві з Москви (І. Нечуй-Левицький);

Поки укладали посольство до Москви.., з Москви надійшов указ про настановлення ще трьох московських комендантів в українських містах: Богданова в Чернігові, Яковлєва в Переяславі і Пашкова в Стародубі (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. настановлення — настано́влення іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. настановлення — -я, с., рідко. Те саме, що настанова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настановлення — НАСТАНО́ВЛЕННЯ, я, с., рідко. Те саме, що настано́ва. — Надсилай оці свої міркування прямо в наркомат, — радить Черниш Брянському. — Там, я певен, їх обов’язково візьмуть до уваги при складанні нових настановлень (Гончар, III, 1959, 84).  Словник української мови в 11 томах