настирно
НАСТИ́РНО.
Присл. до насти́рний.
В аудиторії номер десять було порожньо й тихо – тільки велика осіння муха настирно дзижчала, б'ючись у шибку вікна (Ю. Смолич);
Намагалась [Олена] хоч на мить відігнати ті марення, а в серце щось стукало боляче, настирно (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)