настобісіти
НАСТОБІ́СІТИ, ію, ієш, док., фам.
Дуже набриднути, надокучити.
Настобісіла йому Микитина сестра, білява Євгена – пухла і плаксива... (І. Цюпа);
О! Як настобісіли ці “добрі люди”, як часто згадує про них мати, а не скаже, хто вони... (А. Хижняк);
// безос.
Настобісіло їй [тітці Харитині] літувати в степу, кухарювати, бемкати в рейку. Все передала племінниці (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)