настовбурчений
НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ, рідко НАСТОБУ́РЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до настовбу́рчити, настобу́рчити.
Такий він маленький і бідолашний, .. з настовбурченими вперед вусами та миршавою борідкою (А. Головко);
Поряд із забутою розмитою греблею, від якої залишилось саме голе каміння та настовбурчені в усебіч уламки товстих колод, якогоюь сумною здавалася стара згорблена халупа (з газ.).
2. у знач. прикм. Піднятий догори або поставлений сторч.
Був [Васюта] парубок увесь білявий .. і з цілою копицею настобурченого русявого волосся на голові (Б. Грінченко);
Коли підріс [Федя], то зрозумів, що він не тільки рудий, але ще й дуже некрасивий з своїми смішними настовбурченими вухами (Д. Ткач);
Сашко й сам бачив, що лошаті гірше. Він погладив Тихого по настовбурченій шерсті і зітхнув (І. Багмут);
// Насуплений (про брови).
Дід увесь затрусився, голова й борода ходором заходили, а очі з-під настовбурчених брів, як вугілля, запалали (Панас Мирний);
Максим Іванович насторожився .. Пильні очі його під настовбурченими густими бровами звузилися (Я. Гримайло);
// З піднятим догори пір'ям, волоссям, шерстю і т. ін.
Зробився [папуга] сердитий і сидів на жердці, настовбурчений і мовчазний (Л. Смілянський);
Колюче плетиво порічок та аґрусу нагадувало настовбурченого їжака (В. Дрозд);
// Який не прилягає щільно, а, піднімаючись, стирчить (про одяг).
Хвіртка невтомно рипіла, впускаючи на цвинтар юрби хлопців-підлітків і парубків у нових настовбурчених свитках і таких же чоботях (М. Грушевський);
Скрадливо підійшов хазяїн, у якого Половець зупинявся не вперше, – у настовбурченому дощовику з гострим вороком; з цигаркою, котру ховав у рукаві (Є. Гуцало).
3. Який стирчить, випирається з чогось.
Все ховався [кулик] поза настовбурчене каміння так, що стріляти до нього було ніяк (І. Франко);
Йде [Тимофій] до настовбурченої дровітні: хворост на ній зараз схожий на крила якоїсь дивовижної птиці (М. Стельмах).
4. у знач. прикм., перен. Внутрішньо напружений, насторожений, схвильований чимсь або похмурий, незадоволений, насуплений.
Василь Масляк, рудуватий, настовбурчений, клятої вдачі і вже не молодих літ хазяїн, хитро примружив вузенькі, як у поросяти, очі (І. Микитенко);
У вагоні .. головний інженер знайшов настовбурченого вагоновода Шевченка і заплакану кондукторку Катерину (І. Сенченко);
// Який свідчить або виражає такий стан.
Його [письменника] прикро вразили настовбурчені претензійні “магістралі” і всякі такі викрутаси (М. Хвильовий);
– Чого ви мовчите? Хлопець з настовбурченим виглядом ждав відповіді (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)