настовбурчений
настовбу́рчений
рідко настобурчений, -а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до настовбурчити, настобурчити.
2》 у знач. прикм.Піднятий вверх, поставлений сторч.
|| З піднятим уверх пір'ям, волоссям, шерстю і т. ін.
3》 у знач. прикм., перен. Збуджений неприємним хвилюванням; похмурий, незадоволений, насуплений.
Великий тлумачний словник сучасної української мови