настоювати

НАСТО́ЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док., на чому, з інфін., із спол. щоб, розм.

Посилено домагатися чого-небудь, вимагати виконання чогось; наполягати.

Боюсь я того оглядання, бо як залізе він з дзеркалом в горло, то коли б ще .. не трапилася [кровотеча]; але Сергій Костянтинович сам настоює на тому огляданні (Леся Українка);

Він чув у телефонну трубку, що дочка .. говорила з ним уже плачучи. Вона настоювала кілька разів повторити слова Захара, які стосувалися її (Іван Ле);

Мукагов хотів залишити Таню з основним складом загону .. Але дівчина настояла на своєму (П. Автомонов);

– Я настояла, щоб Василь Іванович знову ліг (О. Гуреїв).

НАСТО́ЮВАТИ², юю, юєш, недок., НАСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док., що, чого і без прям. дод.

Готувати настій, заливши що-небудь якоюсь рідиною або помістивши його в рідину.

[Самрось:] А вгадай: на чім кум горілку настоює? Не вгадаєш! (М. Кропивницький);

Знав [дід Гостряк] трав багато, настоював їх на водах різних, з медом переварював (А. Хижняк);

Як не відмовлявся [Роман], а мусив випити чарочку вишнівки, закусити пиріжком з сиром. – Сама ж настоювала, – приказувала господиня гостинно (В. Минко);

Настою вам, братці, горілки у пляшці (П. Чубинський);

Потім “лікарка” надсипала корінців Василеві, сказала настояти на горілці (Ю. Яновський).

НАСТО́ЮВАТИ³, юю, юєш, недок., рідко.

Стояти де-небудь протягом тривалого часу.

Співали вже й треті півні, а закохані все ще настоювали (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. настоювати — насто́ювати 1 дієслово недоконаного виду наполягати насто́ювати 2 дієслово недоконаного виду готувати настій насто́ювати 3 дієслово недоконаного виду довго стояти рідко  Орфографічний словник української мови
2. настоювати — див. вимагати  Словник синонімів Вусика
3. настоювати — I -юю, -юєш, недок., настояти, -ою, -оїш, док., перех. Заливши що-небудь якоюсь рідиною або помістивши його в рідину, давати можливість постояти, щоб утворився настій. II -юю, -юєш, недок., рідко. Стояти де-небудь протягом тривалого часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. настоювати — 1. домагатися, домогтися, вимагати, вимогти, див. насідати 2. це горілку  Словник чужослів Павло Штепа
5. настоювати — НАПОЛЯГА́ТИ на чому, з інфін. і без додатка (наполегливо вимагати, добиватися від кого-небудь виконання чогось), НАСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ що, ОБСТАВА́ТИ при чому, за чим, зах. (відкидаючи заперечення, добиватися визнання, виконання чого-небудь). — Док.  Словник синонімів української мови
6. настоювати — НАСТО́ЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., НАСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док., на чому, з інфін., з спол. щоб. Посилено добиватися, вимагати виконання чого-небудь; наполягати. Боюсь я того оглядання, бо як залізе він з дзеркалом в горло, то коли б ще..  Словник української мови в 11 томах
7. настоювати — Настоювати, -юю, -єш сов. в. настояти, -то́ю, -їш, гл. Настаивать, настоять (жидкость на чемъ-либо).  Словник української мови Грінченка