настоятель

НАСТОЯ́ТЕЛЬ, я, ч.

1. Начальник чоловічого монастиря; ігумен.

До Верхівні часто їздить настоятель монастиря (Н. Рибак).

2. Старший священик православної церкви.

Після служби духовенство виходило на водосвященіє [водосвяття]; настоятель ішов попереду (О. Стороженко);

Прибули [Гузь з обозом] на Куренівку, прямо до обійстя настоятеля церкви (Ф. Бурлака).

3. діал. Спадкоємець.

Зять [Миколи] пам'ятав, що живе в тестя у приймах і що він настоятель на Джерине поле й ґрунт (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. настоятель — настоя́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. настоятель — 1. Те саме, що священик парафіяльний; 2. Те саме, що ігумен  Словник церковно-обрядової термінології
3. настоятель — -я, ч. 1》 Начальник чоловічого монастиря; ігумен. 2》 Старший священик православної церкви. 3》 діал. Спадкоємець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. настоятель — Парох, ігумен  Словник чужослів Павло Штепа
5. настоятель — НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря). Після служби духовенство виходило на водосвященіє; настоятель ішов попереду (О.  Словник синонімів української мови
6. настоятель — НАСТОЯ́ТЕЛЬ, я, ч. 1. Начальник чоловічого монастиря; ігумен. До Верхівні часто їздить настоятель монастиря (Рибак, Помилка.., 1956, 53). 2. Старший священик православної церкви.  Словник української мови в 11 томах