настрахати

НАСТРАХА́ТИ, а́ю, а́єш і НАСТРАШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., кого, чого.

Ви́кликати, вселити страх; налякати.

Чи ж не диво, що .. прогнала [Мелася] й настрахала ведмедя страшного? (Марко Вовчок);

Так ця поява [Змія] греків настрахала! Чекали ранку. Розпач огортав (Л. Костенко);

Його загадкові слова настрашили нас так, що ми не знали, що й думати (Ірина Вільде);

Вдова з дітьми ходила до пана просити .. хліба, але економ її вигнав і настрахав, що посадить в буцегарню (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. настрахати — настраха́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. настрахати — -аю, -аєш і настрашити, -шу, -шиш, док., перех. Викликати, вселити страх; налякати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настрахати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док.  Словник синонімів української мови
4. настрахати — НАСТРАХА́ТИ, а́ю, а́єш і НАСТРАШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. Ви́кликати, вселити страх; налякати. Чи ж не диво, що.. прогнала [Мелася] й настрахала ведмедя страшного? (Вовчок, І, 1955, 344); Горює Дрозд, нудьгує Дрозд, як би йому Лиса настрашити (Фр.  Словник української мови в 11 томах
5. настрахати — Настраха́ти, -ха́ю, -єш гл. Напугать, испугать.  Словник української мови Грінченка