настрахати
НАСТРАХА́ТИ, а́ю, а́єш і НАСТРАШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех. Ви́кликати, вселити страх; налякати.
Чи ж не диво, що.. прогнала [Мелася] й настрахала ведмедя страшного? (Вовчок, І, 1955, 344);
Горює Дрозд, нудьгує Дрозд, як би йому Лиса настрашити (Фр., IV, 1950, 62);
Його загадкові слова настрашили нас так, що ми не знали, що й думати (Вільде, Пов. і опов., 1949, 77);
Вдова з дітьми ходила до пана просити.. хліба, але економ її вигнав і настрахав, що посадить в буцегарню (Кучер, Прощай.., 1957, 136).
Словник української мови (СУМ-11)