настраханий
НАСТРА́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настраха́ти.
Прийшов [Федір] забрати чемодан, але, побачивши крізь затемнене вікно смужку світла, круто повернув і пішов у принишкле, настрахане і осліплене війною місто (Мушк., Серце.., 1962, 15);
// У знач. прикм.
Сам не свій, настраханий, пішов Микоша додому (Полт., Повість.., 1960, 384);
Буквально з полум’я горілих хат гвардійці вихоплювали настраханих, скалічених і обгорілих дітей (Ле, Мої листи, 1945, 203).
Словник української мови (СУМ-11)