настромлювати

НАСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, НАСТРОМЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., НАСТРОМИ́ТИ, ромлю́, ро́миш; мн. настро́млять; док., що, кого.

1. Проткнувши, насаджувати на що-небудь.

– Вареники! Вареники з сиром, з м'ясом і сливами! – вигукували вони [продавці], спритно настромлюючи десяток вареників на довгий шпичак (З. Тулуб);

– Його [князя] варто б настромити на залізну палю на самісінькому вершечку башти премудрого калацу (І. Нечуй-Левицький);

Довкола багаття сиділи гвардійці. Настромивши на шпички шматки червоної конини, смажили (П. Кочура).

2. розм. Те саме, що наклада́ти.

– Адже ж се ти [Селезень] у короля корону вкрав і собі на голову настромив! (І. Франко);

Він взяв до рук кашкета і поважно настромив його на маленьку голову з школярським їжачком (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. настромлювати — настро́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. настромлювати — НАСАДЖУВАТИ, натикати, нашпилювати; (на голову) накладати.  Словник синонімів Караванського
3. настромлювати — див. колоти  Словник синонімів Вусика
4. настромлювати — -юю, -юєш, недок., настромити, -ромлю, -ромиш; мн. настромлять; док., перех. 1》 Проткнувши, насаджувати на що-небудь. 2》 розм. Те саме, що накладати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. настромлювати — НАСТРО́МЛЮВАТИ (проколюючи, простромлюючи, поміщати на чому-небудь гострому, тонкому), НАДІВА́ТИ, НАКО́ЛЮВАТИ, НАТИКА́ТИ, НАШПИ́ЛЮВАТИ, НАШТРИ́КУВАТИ розм., СТРОМЛЯ́ТИ рідше; НАНИ́ЗУВАТИ (перев.  Словник синонімів української мови
6. настромлювати — НАСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТРОМИ́ТИ, ромлю́, ро́миш; мн. настро́млять; док., перех. 1. Проткнувши, насаджувати на що-небудь. — Вареники! Вареники з сиром, з м’ясом і сливами!...  Словник української мови в 11 томах
7. настромлювати — Настро́млювати, -млюю, -єш сов. в. настроми́ти, -млю́, -миш, гл. Натыкать, наткнуть, надѣвать, надѣть. Одинчика убили і настромили на віху його козацькую головку. Котл. Ен. V. 61.  Словник української мови Грінченка