Словник української мови в 11 томах

настромлювати

НАСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСТРОМИ́ТИ, ромлю́, ро́миш; мн. настро́млять; док., перех.

1. Проткнувши, насаджувати на що-небудь.

— Вареники! Вареники з сиром, з м’ясом і сливами! — вигукували вони [продавці], спритно настромлюючи десяток вареників на довгий шпичак (Тулуб, Людолови, II, 1957, 134);

Зрізані кошики [соняшника].. настромлюють на стебло по одному навскоси насінням догори (Ол. та ефір. культ., 1956, 65);

Довкола багаття сиділи гвардійці. Настромивши на шпички шматки червоної конини, смажили (Кочура, Зол. грамота, 1960, 392).

2. розм. Те саме, що наклада́ти.

— Адже ж се ти [Селезень] у короля корону вкрав і собі на голову настромив! (Фр., IV, 1950, 81);

Він взяв до рук кашкета і поважно настромив його на маленьку голову з школярським їжачком (Збан., Мор. чайка, 1959, 45).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. настромлювати — настро́млювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. настромлювати — НАСАДЖУВАТИ, натикати, нашпилювати; (на голову) накладати.  Словник синонімів Караванського
  3. настромлювати — див. колоти  Словник синонімів Вусика
  4. настромлювати — -юю, -юєш, недок., настромити, -ромлю, -ромиш; мн. настромлять; док., перех. 1》 Проткнувши, насаджувати на що-небудь. 2》 розм. Те саме, що накладати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. настромлювати — НАСТРО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, НАСТРОМЛЯ́ТИ, яю, яєш, недок., НАСТРОМИ́ТИ, ромлю́, ро́миш; мн. настро́млять; док., що, кого. 1. Проткнувши, насаджувати на що-небудь. – Вареники! Вареники з сиром, з м'ясом і сливами!...  Словник української мови у 20 томах
  6. настромлювати — НАСТРО́МЛЮВАТИ (проколюючи, простромлюючи, поміщати на чому-небудь гострому, тонкому), НАДІВА́ТИ, НАКО́ЛЮВАТИ, НАТИКА́ТИ, НАШПИ́ЛЮВАТИ, НАШТРИ́КУВАТИ розм., СТРОМЛЯ́ТИ рідше; НАНИ́ЗУВАТИ (перев.  Словник синонімів української мови
  7. настромлювати — Настро́млювати, -млюю, -єш сов. в. настроми́ти, -млю́, -миш, гл. Натыкать, наткнуть, надѣвать, надѣть. Одинчика убили і настромили на віху його козацькую головку. Котл. Ен. V. 61.  Словник української мови Грінченка