настромлений

НАСТРО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до настроми́ти.

Лижники підсмажували на вогні сало, настромлене на довгі шпички (Донч., V, 1957, 474);

— Чудна в його [турка] люлька! — дивує Хапко, — настромлена на ломаку! (Вовчок, VI, 1956, 278);

// У знач. прикм.

Одного разу Юрій, наближаючись до лісу, побачив людей, озброєних вилами, киями і палицями з настромленими косами (Кочура, Зол. грамота, 1960, 82).

Значення в інших словниках

1. настромлений — настро́млений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. настромлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до настромити. || настромлено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настромлений — НАСТРО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до настроми́ти. Лижники підсмажували на вогні сало, настромлене на довгі шпички (О. Донченко); – Чудна в його [турка] люлька! – дивує Хапко, – настромлена на ломаку! (Марко Вовчок); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах