насущний
НАСУ́ЩНИЙ, розм. НАСУ́ШНИЙ, а, е.
Який має важливе життєве значення, украй необхідний.
Небагато у нас у давнину було людей, котрі посміли б і зуміли б так близько доторкатися до насущних духовних потреб нашого народу (І. Франко);
І одразу ж вони перейшли до справ насущних (О. Гончар);
// у знач. ім. насу́щний, розм. насу́шний, ного, ч. Те, що необхідно для проживання, існування.
А я стою, похилившись, Думаю, гадаю, Як то тяжко той насушний Люди заробляють (Т. Шевченко);
Сусід, що справа, спитав: – За насущним, дідуню? І коли дід Хлипавка сказав, що ні, не за насущним, не повірили (А. Дімаров).
◇ (1) Насу́щний шмато́к (д) див. шмато́к;
Хліб насу́щний (насу́шний) див. хліб;
Шмато́к (кусо́к, ку́сень, ку́сник, рідко кава́лок) хлі́ба [насу́щного] див. шмато́к.
Словник української мови (СУМ-20)