насінник
НАСІ́ННИК, а, ч.
1. Рослина, плід рослини, а також зерна, бульби і т. ін., залишені на насіння.
Жовтавими острівками-цятками плавали на зеленому фоні [тютюнів] вершечки насінників (О. Десняк);
От уже на його [Тимофія] руці красується .. невеличкий золотистий плід [грушки]. Він рокушує його: холодний терпкий сік освіжає уста, до піднебіння пристають дрібні насінники (М. Стельмах);
Почався обмолот насінників багаторічних трав (з газ.);
// Дерево, залишене при суцільному вирубуванні лісу для обсіменіння лісосік.
На полі піднялись угору жайворонки, заворкували на дубі-насіннику горлиці, закували зозулі (В. Гжицький).
2. Ділянка, відведена для вирощування рослин на насіння разом з такими рослинами.
Орати насінник люцерни краще в серпні-вересні залежно від зони, вносячи належну кількість мінеральних добрив (з наук.-попул. літ.);
Насінники, як правило, виділяють із загальних посівів з кращим травостоєм, не уражених повитицею та іншими карантинними бур'янами (з наук. літ.).
3. Фахівець із насінництва.
Селекціонери і насінники вносять великий внесок у сортове оновлення полів (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)